PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InBzeWNob2xvZ3kuc3RiLnVhIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

Як розділити батьківські почуття між усіма дітьми в родині

Сімейна психологія

До психологів СТБ з проханням допомогти часто звертаються глядачі телеканалу і читачі сайту. Цього разу на запитання користувачів відповіла психолог проекту «Детектор брехні» Оксана Ерохович. Вона розповіла, що робити, якщо після народження молодшої дитини ви перестали приділяти увагу старшій, а також пояснить, як підліткам подолати самотність.

rk31KtCB_inettools.net_resize_image

Ірина, 30 років: Після народження двійнят у мене пропали материнські почуття до старшої доньки, яка на 3 роки старша за них. Я виливаю на неї свою злість, не можу обійняти і поцілувати, сказати, що люблю її. Прошу вашої поради.

Оксана Ерохович: Можливо, ваша проблема полягає в тому, що дітьми ви вважаєте малюків до певного віку. Я б радила вам звернутися до свого дитинства, до того часу, коли ви були у віці своєї доньки. Можливо, у вас теж є брати чи сестри, і увага до дітей у вашій родині розподілялася нерівномірно. У такому випадку, ваша поведінка – це проекція того, що відбувалося в дитинстві у вас.

А бувають такі мами, для яких хлопчики, сини, залишатимуться дітьми до пенсії, а дівчинка повинна швидше виростати, допомагати мамі, і ви стаєте більш вимогливою до неї. Ви посилаєте доньці такий імпульс: «Ти ж дівчинка, ти повинна бути дорослішою, допомагати мені. Адже ти бачиш, як мені важко з двома хлопцями».

Якщо вас це турбує, і ви хотіли б відновити стосунки з донькою, важливо все ж розподіляти час незалежно від віку дітей. Адже  увага батьків – це така ж потреба для дитини, як їсти або спати. Не можна цього обмежувати. Потрібно намагатися знаходити можливість проводити час з донькою.

Читайте також: Мы совсем не замечаем, как растут наши дети

Юлія, 16 років: Доброго дня! Моя проблема полягає в тому, що я з 6 років розмовляю сама з собою. Зараз мені 16, і я придумую собі друзів, балакаю сама з собою, коли поблизу біля мене нікого немає, дуже часто мрію про майбутнє і фантазую. Можливо, це викликано тим, що я не пішла в шість років у школу і мене залишали одну вдома на півдня, і тоді вперше я почала говорити і придумувати. Друзів у мене в той час, як і зараз, не було. Мені дуже важко сходитися з людьми.  Мені здається постійно, що я людям нецікава. Нав’язуюся людині. Я просто хочу зрозуміти, чому я говорю сама з собою?

Оксана Ерохович: Швидше за все, мова йде про безпеку. У такому віці вже не здається дуже безпечним знайомитися з людьми. Бо час налагодження відносин, знайомств, презентації себе – якраз у віці від 3 до 7-8 років. Це той вік, коли дитина може говорити «я», давати собі характеристику, розповідати про себе.

Вам варто звертати увагу на людей, придивлятися, бути обережною, але в той же час намагатися налагодити контакт. Вам потрібно окреслити коло цікавих для вас людей. Це можуть бути однолітки, люди старше або молодше вас, дорослі. Спочатку виділіть зону інтересів, і спробуйте індивідуально налагоджувати з ними стосунки. Намагайтесь говорити з ними про себе, розповідати, чим ви захоплюєтеся.

Поставити питання нашим психологам ви можете ТУТ.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Thanks!

Our editors are notified.